«Якщо говорити про Темпель, там був великий професійний хор. Диригував ним доктор Люст. Це був змішаний хор, в ньому не співали діти, що було ще однією причиною, чому ортодокси відлучили цю синагогу». Так згадував про краківську синагогу Темпель один із довоєнних жителів міста.  Музичне оформлення богослужіння в краківській прогресивній синагозі викликало суперечки, бо у ній віддавали перевагу естетиці над благочестям. Кантор прогресивної синагоги мав бути професійним співаком, на моральні недоліки якого можна закрити очі. Від 20 до 25 відсотків бюджету синагоги призначалося на утримання хору. Врешті-решт, для синагоги Темпель було куплено фісгармонію, немовби геть забувши про скорботу після зруйнування Єрусалимського храму, у зв’язку із чим було заборонено використовувати музичні інструменти під час синагогальній службі. І, зрештою, сама ця назва... Темпель, тобто «храм». Для ортодоксії немає храму поза Єрусалимом. Проте краківські реформатори не були надто радикальними у своїй перебудові юдаїзму. Так, вони хотіли раціоналізувати власну релігійність, відмовитися від практик, просякнутих забобонами. Зрештою, вони були людьми високоосвіченими, інтелектуальною елітою своєї громади. Вони також були дуже полонізовані, чим Краків викликав загальну недовіру серед єврейських традиціоналістів. Щодо музики, то краківські прогресисти, виховані в європейському дусі, хотіли  лише європейської богослужбової музики. Наприклад, такої, яку за зразком досконалої французької опери створював для паризької синагоги в XIX столітті Самюель Наумбург.