Могильський ліс – це залишок прадавньої пущі, яка колись росла на цій території. Хоча він займає площу лише 24 га, це надзвичайно чарівне місце. Ми можемо провести там багато часу, спостерігаючи за його мешканцями. Тут багато дятлів, які шукають їжу на місцевих дубах, в’язах та ясенах. Найлегше видивитися великого строкатого дятла – красивого птаха з чорно-білим оперенням і червоним підхвістям, а у самця додатково з червоною шапочкою. Дятли – не єдині птахи, які переміщаються по стовбурах дерев у пошуках комах. Роблять це також підкоришники, що нагадують кульку з витягнутим гострим дзьобиком, та барвисті, синьо-іржаві повзики з чорною смужкою, що проходить вздовж очей і надає їм дещо розбійницького вигляду. Це єдиний серед наших птахів вид, що може пересуватися по стовбуру догори ногами. Ліс переповнений гомоном у будь-яку пору року та час доби, а одним із  наймелодійніших є спів  вільшанки, маленького птаха з оранжево-іржавими лобиком, щічками та грудкою. У сутінках, перед тим, як настане повна темрява, голосно відгукуються дрозди, які часто сидять на самісінькй верхівці дерева. А зимовими та весняними ночами тут можемо почути тужливе гукання сови.