Wstęp
Крадіжка картини Лоренцо Лотта
Об'єкт недоступний для відвідування.
У красивому палаці розташованому на вулиці Анджея Потоцького 10 (сьогодні вулиця Вестерплатте) мешкав у 1933 році останній нащадок роду аристократів – Францішек Ксавери граф Пусловський, дипломат, колекціонер і спадкоємець значної фортуни, в тому числі й великої колекції творів мистецтва. Серед них була й картина італійського маляра доби Відродження Лоренца Лотта «Поклоніння Дитятку», перлина колекції графа, оцінена (на ті часи) на 50-100 тисяч злотих.
Граф Пусловський зберігав картину (разом із більшою частиною своєї колекції) на другому поверсі палацу, де мешкав сам. Його колекція була відома у світі, сам граф не запровадив в палаці додаткових заходів безпеки, здаючи в оренду, наприклад, перший поверх приїжджим родинам, які зупинялися в Кракові.
2 жовтня 1933 року (а отже, у той же день, коли за кілька десятків метрів розігралася драма Зюскіндів і листоноші Пшебінди) граф Пусловський повернувся додому після короткої відсутності і виявив покинуту на кріслі раму картини Лотта в бібліотеці на другому поверсі.
Звичайно, така зухвала крадіжка була поштовхом до дій для слідчих осередків Державної поліції. Виикла версія, що діє спеціалізована банда грабіжників творів мистецтва, тим більше, що жертвою подібних проникнень стали кілька малопольських колекцій. Незабаром банду злодіїв схопили, очолював її палітурник Станіслав Каня, який між іншим, оправляв і книги графа Пусловського. Однак не вдалося віднайти картини Лотта, ані пов’язати злочинців з крадіжкою в палаці.
Переломний момент у слідстві настав щойно під кінець березня 1934 року , коли до антикварної крамниці Ізаака Горовича на вулиці Вішльній 10 прийшов чоловік, який приніс на оцінку невелику (29х40 см) намальовану на дереві картину. Художник Станіслав Похвальський, який допомагав Горовичу оцінити витвір, визнав картину за розшукуваний шедевр Лотта. Обоє поспіхом повідомили поліцію, яка заарештувала чоловіка і його сестру – робітницю з Залесся біля Кобежина, Зофію Беровську.
Восени 1933 року Беровська працювала над знесенням старих австрійських укріплень на вулиці Окопи. Проходячи околицею Ботанічного саду, знайшла покладену на мурі невелику картину, яку взяла додому і повісила на стіні як типовий “святий образ”. Лише за деякий час ним зацікавився її брат, який повідомив, що вона може становити якусь цінність. Таким чином картина потрапила до антикврної крамниці Горовича, а потім до власника. Беровську і її брата було звільнено, а винні у найбільшій краківській крадіжці досі залишаються невідомими.
