Школа (нині Будинок самодопомоги навколишнього середовища)

Школа (нині Будинок самодопомоги навколишнього середовища) – була побудована на сусідньому пагорбі, а її вражаюча будівля височіє над Лисою Горою. Заняття при школі художніх ремесел велися з 1953 року. У будівлі розміщувалося професійно-технічне училище, а з 1964 року ще й технікум. Будівля називалася “Лисогірський Вавель”! З роками позаду неї було зведено більше шкільних будівель, які були прикрашені керамічними роботами учнів, сам головний корпус також отримав керамічне оздоблення. Виступи були вкриті різнокольоровими панелями облицювання, а коли останніми роками поруч з будівлею будувався ліфт, його стінитакож обшили подібними панелями, виготовленими Кшиштофом Сахою. З’явилася кераміка також і всередині – у 1956 році в коридорах школи були встановлені ламперії з плитки теплої гами кольорів з розписним декором: рослинами, тваринами, розетками. Кілька тисяч таких плиток було виготовлено у кооперативі «Каміонка» у 1952 році для інтер’єрів Маршалковського житлового масиву в Варшаві; ті плитки, які не пройшли контроль якості, потрапили до школи. Інтер’єрів МЖМ, облицьованих лисогірською плиткою, здебільшого вже не існує, але «керамічна ланка» досі тішить око в колишній школі. У будівлі також є районний відділ професійної діяльності, де знаходять роботу люди з інвалідністю. Вони навчаються професії, створюють вироби ручної роботи, в основному, керамічні вироби. Якщо ви бажаєте мати сувенір з Лисої Гори, і при цьому підтримати благородну мету, варто відвідати магазин «Під Янголом», який розташований на першому поверсі і працює з понеділка по п’ятницю, з 7.00 до 15.30. Оглянувши школу, варто також підійти до гуртожитків, стіни яких прикрашені іншими учнівськими роботами.

Кераміку в кооперативі «Каміонка» в Лисій Горі виготовляють переважно з червоної глини, багаті поклади якої знаходились на території заводу. Виготовляли різноманітний ужитковий та декоративний посуд: глечики, вази, тарілки, кавово-медові набори, свічники… Спочатку їх прикрашали шишкою, тобто гумовою грушею, а намальовані візерунки відносилися до мотивів народної творчості; згодом також виготовляли й сучасні прикраси – вироби покривалися експериментальною глазур’ю, а кольорові глазурі створювали на поверхні виробів абстрактні візерунки. Талановиті лисогірські  декораторки, яких іноді жартома називали відьмами – теж  охоче користувалися пензлем. Кераміка з Лисої Гори дуже різноманітна і кожен може знайти в ній те, що йому сподобається.

Кооператив також виготовляв керамічні вироби для архітектури – дрібні плитки, призначені для укладання мозаїки, ліпнини та одноколірні панно для декорування та захисту фасаду, а також барельєфні та глазуровані фарбовані облицювальні панелі, з яких створювалися великі архітектурні композиції. Багато з них прикрашали різні будівлі в Малопольщі, але не тільки – композиції з лисогірських плит можна зустріти в містах по всій Польщі.

Якщо під час візиту до Лисої Гори ми закохуємося в барвисті мозаїки, то звернемо увагу на таблички біля деяких  із описаних тут місць – вони свідчать про те, що село лежить на Керамічній стежці Тарнувського краю. Варто наступного разу стежити за ним, щоб виявити ще більше подібних скарбів.