Перлиною довоєнного Кракова був майстер канторальної музики хазан Еліезер Гольдберг, що служив у місцевій синагозі Купа. Сьогодні забутий, а колись обожнюваний краківськими євреями та шанований по всій Галичині. У 1879 році  гміні Краків довелося змагатися за нього із гміною у Ярославлі, де  він працював після того, як покинув рідний Кременець на Волині.  Гольдберга обожнювали навіть краківські прогресисти, для яких його музика була квінтесенцією того, що найкраще в музиці євреїв Східної Європи: експресивний спів кантора, прекрасно узгоджена гармонія в хорових партіях, ностальгічні цитати з традиційних народних мелодій. Еліти любили його, хоча  Гольдберг не мав жодної музичної освіти, не вмів записати власні композиції, не вмів диригувати, а до того ж був ще й не найкращим виконавцем. У чому ж тоді полягав секрет його успіху? Давайте послухаємо. Оно б’коах  Благаємо Тебе, силою твоєї правиці розплутай наші заплутані долі. Прийми пісні свого народу, підніми і очисти нас. Просимо, Наймужніший, тих, хто прямує до Тебе, бережи як зіницю ока. Благослови їх, очисти їх, помилуй їх, у своїй справедливості завжди винагороджуй їх. Сильний і Святий, по доброті своїй веди свою паству. Єдиний і Високодумний, звернися до свого народу, який пам'ятає про Твою святість. Почуй наше ридання й голосіння, Знаючий всі таємниці.