Відвідавши обсерваторію, ми повільно повертаємось назад, але, щоб не повертатися тим самим шляхом, можна вибрати один із двох варіантів: піти "чорним маршрутом", що проходить майже паралельно червоному, яким ми прийшли, або обрати керунок через Суху Поляну, щоб повернутись в притулок "зеленим" маршрутом. Безумовно рекомендуємо скористатись цим, трохи довшим, варіантом! Але людям з обмеженими фізичними можливостями слід відмовитися від цього етапу маршруту, оскільки він буде досить крутим. На перехресті стежок під Лисіною керуємось праворуч вздовж жовтого маршруту і спускаємось різко похилим схилом до красивої просторої галявини на Сухому Перевалі. На цьому місці перетинаються кілька маршрутів, і саме тут спочатку планувалося будувати притулок, який зрештою повстав на Кудлачах. Нині тут є туристичний притулок, кемпінг з можливістю розпалити багаття та дидактичний куточок з інформаційними дошками. Ще на Сухій Поляні встановлено кам'яний обеліск із хрестом та пам'ятною дошкою, присвяченою конфліктам партизан з нацистами в 1944 році. Однак найкраще приїжджати до Сухої Поляни навесні, коли тут, як і в Татрах, цвітуть крокуси. Це місце виглядає дуже мальовничо, а можливість приїхати сюди в вечері та наявність кемпінгу робить його вдвічі привабливішим. Можливо, час від часу варто відмовитись від переповнених відвідувачами пам’яток заради недооцінених місцевих закутків?