Wstęp
Діаманти Пані Цюнкевич
Марія Цюнкевич безумовно належала до жінок, які вміють обводити чоловіків довкола пальця, і використовувати їх слабкості. Тричі заміжня (перший чоловік помер незабаром після шлюбу, з двома іншими розлуилася), вона мала ряд коханців, становища яких вміло використовувала для примноження своєї фортуни. Розбагатівши в Росії під час Першої світової та громадянської воєн, врятувала свій маєток, перевозячи цінності до Великобританії, з допомогою свого “знайомого”, радянського дипломатичного представника в Об’єднаному Королівстві, Леоніда Борисовича Красіна. Великобританія не сприяла здоров’ю пані Цюнкевич, яка незабаром переїхала до Франції та придбала земельний маєток у Нормандії, але також грала на біржі та інвестувала. Треба віддати їй належне, адже зі свого маєтку намагалася підтримувати співвітчизників-емігрантів, які жили бідно.
Наприкінці 1931 року Цюнкевич прагнула покращити підірване (також нападом, який пережила) здоров’я, тому з’явилася в Польщі. Перебувала якийсь час у Варшаві, а 19 січня 1932 року разом із товаришкою приїхала до Кракова, який мав бути лише зупинкою на дорозі до Закопаного. Обидві пані зупинилися у Гранд Готелі, а виїзд планували через два дні. І саме 21 січня 1932 року Цюнкевич зголосила пограбування – днища обох її валіз були вирізані, а зникло з них:
- 13 соболевих футер,
- 10 тисяч французьких франків,
- 650 тисяч (Цюнкевич пізніше змінила свідчення, зменшуючи суму до 6,5 тисяч) фунтів стерлінгів,
- кілька комплектів біжутерії з діамантами.
Все це майно було покрите страховим полісом відомої компанії Lloyd’s на загальну суму 3,8 мільйона французьких франків. Саме ця сума, в порівнянні з досить спокійною поведінкою Цюнкевич, а також деякі її вчинки (наприклад, надіслання до Lloyd’sа значно ширшого списку ніби втраченого майна, ніж зголошений на поліцію), допровадили слідчих до висновку, що це була проба страхового шахрайства, а вся крадіжка була фальшивою. Базувалось це звичайно на непрямих доказах, оскільки майно Цюнкевич, незважаючи на свою вартість, не було деклароване (завдяки знайомству з польським дипломатом, який повертався на батьківщину і заборонив митникам перевірку її багажу).
Це призвело до затримання Цюнкевич на місяць під вартою, а 17 грудня 1932 року до засудження на 15 місяців позбавлення волі з випробовувальним терміном 5 років та 5 років втрати цивільних та почесних прав. На процесі краківська поліція вказувала на те, що днища валіз були вирізані непрофесійно (чого не зробив би жоден професійний злодій, а скоріше невмілий аматор, який намагався сфальсифікувати крадіжку), а експерти обмірковували, чи може така кількість футер поміститися у двох валізах, що згодом породило жарти про великих дам, які возять із собою дві зміни білизни та 13 футер.
Незважаючи на зусилля Цюнкевич, не вдалося змінити вирок, а ситуацію цю погіршила спроба фальсифікації доказів крадіжки, за що вона була засуджена у серпні 1934 року ще на півтора роки ув’язнення. Заява про відновлення провадження у справі (написана видатним адвокатом Зигмунтом Хофмоклом-Островським) не була розглянута перед початком війни. Сама ж Цюнкевич померла в Варшаві у 1943 році. Усе вказує на те, що будучи марнотратною, вона мала великі борги, а крадіжка мала бути ніби спробою покращити її майновий стан завдяки відшкодуванню.