Будинок Чеслава Мілоша

Вулицею Бжозовою йдемо до Плант Дітля. Після кількадесяти метрів прогулянки вулицею св. Себастьяна повертаємо праворуч на вулицю Войцеха Богуславського.  Ми опиняємося перед кам’яницею, де Чеслав Мілош та його дружина  Кароль провели останні десять років свого життя (1994–2004). 

Квартира на другому поверсі була центром Мілошевого мікровсесвіту. Вона збереглася практично без змін, її можна відвідати, у майбутньому тут планують відкрити музей, присвячений письменнику. Під час прогулянки сусідніми вулицями – Юзефа Саре, святої Гертруди, Плантами між Вавелем та Головною поштою – ми можемо відчути себе лауреатами Нобелівської премії, які йдуть на англомовну месу до костелу святого Егідія  або до одного із затишних ресторанів. Мілош дуже любив цей куточок Кракова, між Старим містом, Страдомом та Казімежем. Стверджував, що він нагадує йому Вільнюс, де провів дитинство та юність. Ряд кам’яниць на вулиці Богуславського забезпечував йому спокій, сусідство чорних напівдиких котів, тінь гіллястих дерев і письменницьку традицію – навпроти перед війною жив рабин та журналіст Озяш Тон, а трохи далі – поет і прозаїк Натан Гросс. Тут, до речі, Мілош створив дві останні свої поетичні збірки, опубліковані за життя поета: «Це» («To») та «Інший простір» («Druga przestrzeń»). Дивлячись на фасад гарної  кам’яниці, ми можемо згадати слова зі «Щоденника» («Notatnika») Мілоша: «Міста! Вас не описали!» («Miasta! Nie zostałyście opisane»)

(переклад: Oksana Voloshyna)