Wstęp
Будинок Письменників
Подорож закінчуємо на вулиці Крупничій – крокуючи Міколайською, через Головний Ринок та Шевську до театру Баґателі. На півдорозі, відразу наприкінці вулиці Юзефа Шуйського, вже понад сто років стоїть кам’яниця, запроектована Генриком Ламенсдорфом, значення якої для краківської літератури важко переоцінити.
Саме у цьому солідному триповерховому будинку протягом півстоліття (з 1945 до 1995 року) знаходилась резиденція Союзу польських письменників. На першому поверсі відбувалися збори та зустрічі авторів, а також була їдальня. Вище мешкали письменники, члени СПП. Константи Ільдефонс Галчинський, також мешканець цього будинку, назвав його «домом сорока пророків». Багато важливих письменників, пов’язаних із Краковом, жили – хтось довше, хтось коротше – на Крупничій, 22. Віслава Шимборська, Славомир Мрожек, Тадеуш Ружевич, Галина Посвятовська, Анна Свірщинська, Єжи Анджеєвський – можна називати без ліку. В анекдотах та бувальщинах, пов’язаних із кам’яницею, часто згадується постать гардеробниці пані Льолі, яку увіковічнив у серії комедійних сценок Броніслав Май; сусідські суперечки та чвари були описані в багатьох статтях та книжці Анни Гроховської. Сьогодні, дивлячись на будинок, що руйнується, де на першому поверсі працює ресторан та магазин хутряних виробів, важко повірити, що колись він був центром краківської культури, в якому вирувало життя. Хоч треба визнати, що децентралізація мала також і добрі наслідки, завдяки ній поети мають трохи більше вільного простору для своєї творчості.
(переклад: Тетяна Міщук)