Сонячні годинники, які дехто поетично називає «соняшниками», є одними з найдавніших винайдених людством приладів для вимірювання часу. Спочатку це були просто вбиті в землю кілки або інакше гномони (з грец. gnomon дослівно означає «стрілка»), що відкидають то довшу, то коротшу тінь залежно від часу доби. Потім, разом із розвитком естетичної та технічної думки, годинники ставали дедалі більш досконалими і водночас зростала точність їхніх показів.

Пізніше в країнах із християнською культурою, годинники були необхідні перш за все, щоб показувати однаковий час для всіх богослужінь, про що голосно повідомляли віруючим дзвони на вежах костелів. Вони стали обов’язковим після указу папи Сабініана 606 р., відтоді біля кожного костьолу мали бути встановлені годинник і дзвіниця.

Нині в Кракові є двадцять п’ять сонячних годинників, як давніх, так і сучасних. Останні вже не використовують для вимірювання часу, оскільки їх замінили більш точні електронні годинники, проте сонячні годинники і надалі притягують увагу багатьох із нас. Щойно контакт зі стрілкою, яка насправді є рухомою тінню, дозволяє нам зрозуміти, яке це складне мистецтво – точний відлік часу, і яким довгим був шлях чергових поколінь вчених, що привів до створення сучасних атомних годинників.

ЦІКАВИНКА:

Тадеуш Пшипковський (1905-1977) був істориком мистецтва, колекціонером, бібліофілом, фотографом, поціновувачем смачної їжі і, можливо, найбільшим польським гномоністом, тобто дослідником і творцем сонячних годинників. Він сам виготовив їх вісім для обсерваторії в лондонському Грінвічі (через який протягом ста років – до 1984 року проходив нульовий меридіан). На жаль, із тих «соняшників» до наших днів зберігся лише один. Пшипковський також був творцем багатьох інших сонячних годинників, в т.ч. у Варшаві, Кракові та його рідному місті Єнджейові. Саме тут в одній із кам’яниць на Ринковій площі він заснував музей, в якому поповнював колекцію мистецькими предметами, включаючи й годинники (не лише сонячні), успадковані від його батька Фелікса, лікаря, астронома та гномоніста.

У пошуках найдавніших слідів польських «соняшників» Пшипковський знайшов цікаву фрашку Яна Кохановського під назвою «На Шлясу», яка, за словами нашого гномоніста, свідчила про широке використання сонячних годинників у Польщі в XVI столітті: «Станьте до сонця і відкрийте свої уста, пане Шлясо! І вже не будемо шукати іншого компаса; тому що цей ніс, який навряд чи не дістане до рота, на зубах покаже, котра година».

ВАЖЛИВА ПРИМІТКА:

Перш ніж вирушати на прогулянку, перевірте, чи світить сонце! ?

Прогулянка відбулася двічі в межах Кракова у 2015 році під час 17-их Малопольських днів культурної спадщини, проводив її тоді Даріуш Очкі, засновник інтернет-порталу gnomonika.pl спільно з MIK (Малопольським інститутом культури).

переклад: Оксана Токаренко