Зоряною стежкою по мисленицьких пагорбах

Для одних це частина Бескиду Виспового, для інших частина Бескиду Маковського, треті ж включають ці гори до Бескиду Середнього або безпосередньо до хребтів Любомира і Лисіни. Труднощі з класифікацією пагорбів, розташованих неподалік Мислениць, відомі здавна.

У більшості довідників невелику інформацію про них можна знайти у вигляді додатка до путівника по Бескиду Висповому.

Однак, якщо вірити історичним джерелам, назву Бескид Мисленицький вперше використав в 1938 році Мечислав Орловіч, організатор туристичного поділу Карпат. Відповідно до його концепції, Бескид Мисленицький – це  гірський район, розташований між долинами трьох річок: Скава, Раба та Страдомка.

У наш час ця назва використовується лише в туристичній літературі і застосовується до регіону, розташованого на стику двох гірських груп, а саме західної частини Бескиду Виспового та східної частини Бескиду Маковського.

Безперечно, центром цієї гірської землі є притулок Польськoго туристично-екскурсійного товариства (PTTK) на Кудлачах, і саме тут починається наша подорож. До поляни Над Новінами, де розташований притулок, можна дістатися різними шляхами і з багатьох напрямків.

Щоб заощадити трохи часу та сил, ми рекомендуємо їхати автомобілем. Стежки, що ведуть до Кудлача, не дуже мальовничі, але варто ними подорожувати, якщо ви хочете пройтись лісом на самоті. Якщо ж маємо тільки пів дня на поїздку або подорожуємо з дитиною, то доречним буде варіант із парковкою машини в декількох сотнях метрів від притулку. Для любителів гір можливість безпосереднього доїзду до місця може видатися дещо суперечливою природі речей, але вона має й багато переваг. Завдяки цьому ви можете легко дістатися до Кудлача пізно пополудні, щоб помилуватися заходом сонця, або після настання темряви спостерігати за зоряним небом.

Притулок сам по собі досить привабливий. Це відносно нова будівля, відкрита у 1991 році та добре пристосована до потреб туристів. У гарну погоду тут можна влаштувати пікнік, є лавки, місця для розведення багаття і навіть невеликий дитячий майданчик. Ви також можете придбати мед, зібраний на місцевій пасіці. Місцем зустрічі є галявина (поляна), з якої відкривається одна з найкращих панорам в регіоні. З 2009 року в притулку працює меморіальна кімната, присвячена історії Другої світової війни, зокрема партизанським боям у Мисленицькому повіті. Тут ви можете відвідати постійну експозицію на цю тему.

Притулок буде не тільки нашою відправною точкою, але також і пунктом призначення, ми все одно встигнемо повернутися сюди на вечерю. Попереду нас очікує не більше години прогулянки червоним маршрутом через ліс по майже пласкій місцевості. Стежка веде через Лисіну та Три Копці, а різниця (перепад) висот відносно притулку становить лише 150 метрів. Справжнісінька гірська прогулянка, а маршрут ідеально підходить навіть для людей без фізичного підготовки або для маленьких дітей, які вже вміють ходити. Окрім калюж і бруду, в дощові дні ми не зустрінемо тут жодних перешкод.

Минувши повз Три Копці, через деякий час з лівого боку побачимо невеличку галявину з лавками. Це чудове місце для відпочинку і водночас найкрасивіша оглядова точка в північно-східному напрямку на цьому маршруті. У гарну погоду можна помилуватися панорамою регіону з Тінню у головній ролі.

Якщо, зазвичай, Ви очікуєте найкращих видів на вершині, на жаль, приготуйтесь до невеликого розчарування. Любомир – це вершина, що майже цілком вкрита лісом, але зацікавити може інша унікальна пам’ятка , а саме – Астрономічна обсерваторія, названа на честь Тадеуша Бахієвича, що відкрита для відвідувачів. Варто заздалегідь перевірити графік вистав та години роботи на веб-сайті закладу.

Обсерваторія працює за трьома напрямками: науковим, дидактичним та популяризаційним. В рамках дидактичної пропозиції це єдине місце в Польщі, де організовуються відкриті покази неба та вечірні спостереження. Покази проводяться двічі на місяць, по суботах з березня по листопад в період Молодика, а у липні та серпні також у інші п’ятниці та суботи, за умови, що погодні умови мають бути ідеальними для спостереження.

Як це виглядає на практиці? Тільки безхмарне небо та відсутність опадів гарантують можливість спостерігати за зірками та планетами зблизька. Тож трапляється, що освітні заходи доводиться скасовувати, але працівники обсерваторії намагаються організовувати спостереження навіть у менш сприятливих умовах. Під час спостережень, які тривають, як правило, близько двох годин, між іншими можна помітити кулясті зоряні скупчення та планетарні туманності. Можна також пороздивлятись кратери, гори та місячні моря на Срібному глобусі та Велику Червону пляму на Юпітері або кільцях Сатурна. У разі такого нічного спостереження варто вирушити до обсерваторії з боку перевалу Явожице поблизу Венгловки, звідки нам потрібно лише пройтись 1,5 кілометра. Це ідеальний варіант для нічної подорожі в гори.

Перша обсерваторія на Любомирі була створена майже 100 років тому, коли вершина мала іншу назву. Власником землі в тодішньому Лисіні був князь Казімєж Любомирський, який передав землю під будівництво станції для спостережень. Саме на його честь у 1932 році було змінено назву вершини, а створення обсерваторії ініціював засновник об’єкту та видатний польський астроном Тадеуш Баначевич, який згодом був обраний покровителем (патроном) цього місця. До Другої світової війни в обсерваторії було зроблено кілька цікавих відкриттів, в т.ч. дві комети. Однак у 1944 році німецькі солдати зруйнували обсерваторію, на її відбудову довелося чекати понад 60 років. Нинішня будівля була введена в експлуатацію в 2007 році.

Відвідавши обсерваторію, ми повільно повертаємось назад, але, щоб не повертатися тим самим шляхом, можна вибрати один із двох варіантів: піти “чорним маршрутом”, що проходить майже паралельно червоному, яким ми прийшли, або обрати керунок через Суху Поляну, щоб повернутись в притулок “зеленим” маршрутом. Безумовно рекомендуємо скористатись цим, трохи довшим, варіантом! Але людям з обмеженими фізичними можливостями слід відмовитися від цього етапу маршруту, оскільки він буде досить крутим.

На перехресті стежок під Лисіною керуємось праворуч вздовж жовтого маршруту і спускаємось різко похилим схилом до красивої просторої галявини на Сухому Перевалі. На цьому місці перетинаються кілька маршрутів, і саме тут спочатку планувалося будувати притулок, який зрештою повстав на Кудлачах. Нині тут є туристичний притулок, кемпінг з можливістю розпалити багаття та дидактичний куточок з інформаційними дошками. Ще на Сухій Поляні встановлено кам’яний обеліск із хрестом та пам’ятною дошкою, присвяченою конфліктам партизан з нацистами в 1944 році.

Однак найкраще приїжджати до Сухої Поляни навесні, коли тут, як і в Татрах, цвітуть крокуси. Це місце виглядає дуже мальовничо, а можливість приїхати сюди в вечері та наявність кемпінгу робить його вдвічі привабливішим. Можливо, час від часу варто відмовитись від переповнених відвідувачами пам’яток заради недооцінених місцевих закутків?