Дикий Краків

До кургану Ванди, що в Новій Гуті, одного з п’яти курганів Кракова, можна дістатися трамваєм: зупинка розташована біля її підніжжя. За легендою курган – це могила Ванди, дочки Крака, тіло якої було виловлене з поближньої річки Вісли. Ви можете сісти на одну з розставлених навколо кургану лавок і спостерігати за синичками, що крутяться серед гілок численних чагарників: великими, з чорною голівкою, жовтим черевцем і перетинаючим його чорним пасочком, і трохи меншими, з синьою голівкою та синіми крильцями. Навесні в околицях лунає щебет зяблика – одного з найчисельніших співочих птахів, розміром із горобця. Його легко впізнати за двома білими смужками на крилі. Можливо, побачимо також чорних птахів, що стрибають по землі. Придивімося до них уважно, оскільки можемо мати справу з кількома різними видами. Якщо птах чорний, із яскраво-помаранчевим дзьобом, це дрізд (самець; самка – коричнева!). Трохи менший за дрозда, з блискучим, часто всіяним дрібними плямками пір’ям, – це шпак. Значно більшими від них є галки, з сірою голівкою, але чорними лобиком, щічками і шапочкою. А найбільший серед них грак, чорний, але зі світлим дзьобом.

Якщо вирішимо піднятися на курган, то опинимось на висоті крон дерев, що ростуть поруч, на яких, гніздяться, зокрема, чорно-білі сороки з довгими хвостами або припутні – великі дикі лісові голуби з білою смужкою на шиї. Свої гнізда вони будують рано, коли листя ще немає, тому ми можемо спостерігати як вони працюють. А якщо нам не пощастить і ми не побачимо жодного з місцевих пернатих жителів, лишається тоді пов’язана з польським гербом скульптура, що увінчує запроєктований Яном Матейком мармуровий пам’ятник розташований на самій вершині кургану. Цікаво, що на польському гербі, швидше за все, зображений орел-білохвіст, який… не є орлом.

Маршрут: Курган Ванди – прямуємо на південь (вулицею Уястек Могильський або паралельною вулицею з іншого боку кургану) – підземним переходом під 4-ю кільцевою дорогою – на вул. Кемпська – повертаємо ліворуч на вул. Бардоса – вулицею Повітова до Длубні.

Длубня – чарівна річка довжиною близько 50 кілометрів, яка є лівою притокою Вісли. Впадає в неї поблизу того місця, де ми перебуваємо. Хоча більшу частину заростей вздовж її берегів розчистили, все ще можна помітити види, що мешкають у подібних місцинах. Рибалочка є чи не найцікавішим прикладом. Цього неймовірно барвистого птаха, що переливається бірюзовими та помаранчевими кольорами досить важко помітити, коли він сидить на гілці, що вистає над водою, чатуючи на дрібні риби та комахи. Його легше зауважити, коли пролітає вздовж річки, прямо над водою, мчить, як кольорова стріла, і видає різкий пронизливий звук. Ще одним з тутешніх видів, чий спів нагадує глузливий сміх, є зелений дятел. Це великий птах, розміром приблизно з голуба, переважно із зеленим, як вказує його назва, оперенням та помітною червоною шапочкою. Ті, хто думає, що всі дятли шукають комах під корою на стовбурах дерев, можуть бути здивовані, спостерігаючи за зеленим дятлом. Оскільки основною його їжею є мурахи, він харчується здебільшого на землі, нищачи мурашники.

На Длубні ми також можемо зустріти один із найпоширеніших видів птахів, прабатька домашньої качки: крижня. Як і в багатьох видів птахів, його самці та самки дуже відрізняються один від одного, особливо під час шлюбного сезону. Однак не будемо зосереджувати увагу лише на річці. Варто підняти голову, поглянути у небо і пошукати поглядом хижих птахів, що кружляють над полями – це канюки, які шукають здобич.

Маршрут: вул. Повітова – вул. Підбагнє – вул. Закарне – перетинаємо вул. Лонгінуса Подбіпєнти – стежкою доходимо до берега Вісли

Ми стоїмо біля найдовшої річки в Польщі, і водночас, що цікаво, найдовшої річки, що впадає в Балтійське море. Тут у будь-яку пору року ми завжди можемо помітити багато птахів. Одні гніздяться вздовж її берегів, інші шукають у ній їжу. Є такі, що зимують тут, інші ж використовують річку як своєрідний перелітний коридор під час міграції. Частими гостями тут є лебеді-шипуни, яких важко не зауважити. Це найчисленніші та найвідоміші лебеді з довгою, часто витончено вигнутою шиєю та червоним дзьобом з чорним потовщенням біля основи. Не всі знають, що лебеді біліють, коли стають дорослими. Молоді мають сіро-коричневе забарвлення – звідси казка Ганса Крістіана Андерсена про гидке каченя. Кольоровим контрастом білосніжного лебедя є темно забарвлений баклан. Він любить сидіти на гілках або каменях, що вистать з води, часто у вертикальному положенні та з розправленими крилами. Важко не помітити, коли він летить вздовж річки. Легко також впізнаємо й найпоширеніший вид мартинів у Польщі: мартин каспійський, або реготун чорноголовий. Він порівняно невеликий, з чорною головою під час шлюбного періоду та темною крапкою за оком в інший період року. Незалежно від того, яких птахів нам вдається побачити на Віслі, можемо бути впевнені, що майже завжди почуємо характерний крик фазана, адже багато цих птахів заселяє навколишні луки і поля.

Маршрут: повертаємося тією ж стежкою назад до вул. Лонгінуса Подбіпєнти, звертаємо ліворуч, через кілька сотень метрів дістанемось до Могильського лісу.

Могильський ліс – це залишок прадавньої пущі, яка колись росла на цій території. Хоча він займає площу лише 24 га, це надзвичайно чарівне місце. Ми можемо провести там багато часу, спостерігаючи за його мешканцями. Тут багато дятлів, які шукають їжу на місцевих дубах, в’язах та ясенах. Найлегше видивитися великого строкатого дятла – красивого птаха з чорно-білим оперенням і червоним підхвістям, а у самця додатково з червоною шапочкою. Дятли – не єдині птахи, які переміщаються по стовбурах дерев у пошуках комах. Роблять це також підкоришники, що нагадують кульку з витягнутим гострим дзьобиком, та барвисті, синьо-іржаві повзики з чорною смужкою, що проходить вздовж очей і надає їм дещо розбійницького вигляду. Це єдиний серед наших птахів вид, що може пересуватися по стовбуру догори ногами.

Ліс переповнений гомоном у будь-яку пору року та час доби, а одним із  наймелодійніших є спів  вільшанки, маленького птаха з оранжево-іржавими лобиком, щічками та грудкою. У сутінках, перед тим, як настане повна темрява, голосно відгукуються дрозди, які часто сидять на самісінькй верхівці дерева. А зимовими та весняними ночами тут можемо почути тужливе гукання сови.